Після Талліна (див. попередній матеріал) ми подалися в Брюссель на ось такому маленькому літачку (див. нижче). Тут одразу відчули ефект "гри за правилами" - чого бракує українській владі й самому пострадянському суспільству. Таксі зупиняється у спеціальних місцях, позначених відповідною дорожньою розміткою (як в аеропорту, так і в місті). В аеропорту таке місце одне. І пасажири, і таксисти утворюють чергу, що просувається напрочуд динамічно. Щодо таксистів, то для всіх однаковісінькі умови. Ніхто не чіпляється, не вмовляє поїхати. Таксист стає у чергу і дочікується на клієнтів, яких завжди предостатньо в аеропорту.


В готелі теж ніхто не "нагружав" і не заважав. Сподобалися електронні ключі, якими треба було махати в повітрі (у прямому значенні), щоб двері у корпус і апартаменти відчинилися. Про комфорт і спокій говорити зайве, всі й так у курсі, що з сервісом там давно все в порядку.

Центр міста вражає красою древньої архітектури (багато готики), а увечері гамором натовпу з пивом. Якась несумісність. Королівські замки й палаци, площа для урочистих подій - і безліч забігаловок для любителів пива і вина. Звісно, в Брюсселі предостатньо чудових ресторанів і кав'ярень. Кому - що.

  

Проживали в Європейському кварталі, поруч від Європарламенту. Тому був шок, коли, завернувши не в той бік, потрапили в зовсім інше середовище... мусульман. У пошуках свого кварталу, забрели в інший - французький. Звісно, ніхто не сказав нам жодного слова англійською. Взагалі, французька - офіційна мова Бельгії. Нарешті добралися до готелю й зрозуміли: наліво краще не ходити - страшно (не відомо чому).

Щодо моральності, то, крім рясноти любителів пива й вина, що люблять "зависати" вечорами в районі "Роял Плейс", з'ясувалося, що уряд Бельгії на офіційному рівні дозволив усиновлення дітей особами, що не є в шлюбі, а також особами, що є в одностатевому шлюбі. Отака-от вона, столиця Європи. В отаку-от Європу ми з вами "інтегруємося". Хай береже нас Господь. Слава Богу, що в Україні ще не здуріли люди, й існує хоч якась мораль (за винятком "політиків" і "своїх" проблем - алкоголю, багатьох розлучень і т.п.).

Звісно, не всі бельгійці згодні з такими "законами". Загалом місто справило приємне враження. Народ не обтяжений, живе-поживає і горя не знає. Ніхто не "перенапружується". Легке ставлення до життя й до власної персони. Все спокійно, впевнено, стабільно. До перехожих можна спокійно звертатися - підкажуть дорогу, якщо знають, спілкуються чемно.

Місто контрастів:
 

Це для Олі.
  

Любителям велосипедів у Брюсселі сподобається.


На виставці морепродктів. Любите філе лосося?


Ось таке в Брюсселі метро:
 

Ось такий шедевр архітектури в аеропорту:


А ось улюблена страва бельгійців:

(жарт).

Згадав подорож до Естонії, Таллін, у квітні 2008 року (Фото з мобільника). Хоч подорож мала діловий характер, проте ніщо не заважало поєднати корисне з приємним.

Вразив спокій Талліна. Як з'ясувалося, корупція, як така, в Естонії практично відсутня. Серед молоді вже не популярно мати "дибільний" вигляд. В моді спорт, успішне навчання, професіоналізм. Водночас у Талліні чимало байкерів і неформалів. Загалом, цілісне суспільство, красиве, спокійне, з почуттям власної гідності.

Естонцям нині непросто. Одразу після вступу до ЄС відбувся економічний прорив. Стрімко почали вливатися інвестиції, з'явилися вигідні умови кредитування бізнесу й споживчих потреб. Про пастку ніхто й не підозрював, коли несподівано відбувся крах економіки. 1 січня 2008 року ввели євро, і всі застогнали. Якщо, наприклад, кока-кола коштувала 2 крони, то тепер 2 євро (якби таке сталося в Україні, то якби кока-кола коштувала 3.50 грн., то після введення євро - 3.50 євро. При цьому, зарплати залишилися б колишні - у гривнях...).  Величезним джерелом прибутків Естонії були фіни, яких завжди приваблювали низькі ціни. Зі зміною цін фіни кудись зникли, відповідно й джерела надходжень. Росіяни також здиміли, бо ті, хто не знають або не хочуть знати естонської мови, не можуть бути громадянами Естонії. Поки що створюється враження, ніби Євросоюз підступно поставив маленьку країну на коліна. Робімо висновки.

Хай би там що, але естонці тримаються напрочуд оптимістично, ніхто не ниє і не ходить з похнюпленим носом. Оцьому й хочеться в них повчитися. Корупції в цій країні нема, культура й цілісність нації присутні, тому вірю, що не за горами той час, коли країна з суворим кліматом і лагідним серцем вийде з кризи.

Любі друзі! Щойно у вебі опублікували два моїх мініатюрні оповідання . Назви творів такі:

"Загадковий Хон"
http://www.simya.com.ua/articles/48/10767/

"Відро"
http://www.simya.com.ua/articles/48/10766/

Сміймося, бо ми того варті!